– За війну, яка триває уже 10 років,   зруйновано будинки, «вирвано» з корінням життя і втрачено близьких, але, незважаючи на цю жахливу жертву, українці переконані, потрібно об’єднуватись і триматися разом, – каже пані Анна.

  
Ми не бачилися рік. За цей час в організації багато змін. Серед них і особистісне: Анна увійшла до списку Forbes найвпливовіших молодих лідерів німецькомовного регіону. Вона каже, що це також колективна відзнака роботи організації, яка активно підтримує Україну. 

«Тут у нас і кризовий штаб українців Відня.  Майже два роки успішно працює жіночий клуб   Ukrainian Women’s Power Club, орієнтований на психологічну підтримку жінок із дітьми, яких війна вигнала з України. Ми дякуємо нашим партнерам, які надають необхідну підтримку. Особлива подяка Вероніці та Себастьяну і Commun Community Welfare Foundation за чудові номери для наших зустрічей у центрі Відня.  

Тільки торік ми передали в Україну 150 тисяч гривень на підтримку цивільного населення, 35 тисяч – на придбання канцтоварів для дітей із деокупованих територій, 50 тис. грн на допомогу тваринам. Гуманітарними вантажами відправили 400 посилок загальною вагою 4,8 тонн у 8 регіонів. На підтримку українських митців у Відні під патронатом Олі Болібок «Необмежена демократія» отримала грант у розмірі 180 тис. грн. А ще ми провели понад 25 політичних страйків, вистав, маршів, десятки панельних дискусій, виставок. Разом із командою написали звернення до австрійського уряду, щоби він рішуче реагував на російські теракти, розглянув можливість видворення представників російського посольства, як це роблять інші європейські держави. Ми хотіли б, щоб Австрійський уряд збільшив гуманітарну та фінансову підтримку України, заморозив усі російські активи в Австрії. Загалом у допомозі Україні співпрацюємо з понад 55 організаціями  Європи», – говорить моя співрозмовниця. 

Я дякую Анні за велику підтримку України і принагідно передаю привіти від її колег – українських волонтерів із країн, де мені довелося побувати. Із тих понад десяти країн, які я об’їхала за два роки великої війни, не було ще такої, де б у численних зустрічах не згадали Анну Паттерманн із Відня, яка кидає клич на проведення всесвітніх акцій.  

І цими днями світ знову демонструє свою єдність, «чуття великої родини» з нагоди сумної дати, яка змінила життя не тільки в Україні, а й на  всіх континентах – 24 лютого.  

– Це був чи не найважчий день сучасної історії. Ми тоді рано прокинулися і донині уже спати спокійно не можемо. Повномасштабна атака росії на Україну не тільки нас шокувала, а й  сколихнула розслаблений  у своїй стабільності світ. Нашим внеском у відзначення цього дня cтала інформаційна акція, в якій взяли участь багато організацій та активістів. Серед них були і наші австрійські  друзі, інтернаціональні волонтери. Ця інформаційна акція біля собору Святого Стефана була спрямована передусім на австрійців і туристів. Відколи я пам’ятаю, звучав наратив, що територія росії закінчується там, де звучить російська мова. Кілька років тому путін пожартував, що кордони росії ніде не закінчуються. Але це не був просто жарт. Ми хочемо Європі  нагадати, що війна росії в Україні потребує спільних дій країн НАТО, включно зі Сполученими Штатами, тому що ця бійня є загрозою всьому людству.  

Під час акції ми акцентували увагу на втручанні росії в європейські країни і розповідали про гібридну війну, яку веде росія на території Європи. Наша інсталяція відображала два світи Європи, які я описала у книзі «3 генерації Європи». Напередодні акції відбулася репрезентація книжки. Наша інсталяція – це українська квартира в Маріуполі, «розрушка», навколо якої російська фірма нерухомості створює ажіотаж, стверджуючи, що саме в такі квартири варто інвестувати росіянам.  

Після інформаційної акції та служби Божої в соборі Святого Стефана учасники акції запалили свічки, щоби висловити спільний біль, вшанувати памʼять усіх наших братів і сестер, які захищали Україну, а також усіх невинних людей, які стали жертвами голодного російського звіра. 

Кажуть, що багато українців виїхало з України, розчинилися у світах, але коли нас рахувати не кількісно, а за силою духу, то це мільярди мільярдів кіловатів світла. І це світло – запорука нашої перемоги. 

Людмила ОСТРОВСЬКА, 
спеціальна кореспондентка  "Сільського господаря" у країнах Європи

м. Відень (Австрія)
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували