З Петром Литвином, молодим і завзятим фермером ми зустрілися на господарському дворі, який буквально за останні два роки змінився до невпізнання. Збудовано і облаштовано два великих склади-ангари, додалося техніки, встановлено дві сушарні. Для зберігання врожаю місця достатньо, але непокоїть фермера, як і багатьох його колег, інше – як реалізувати вирощене за прийнятними цінами. Бо не той урожай, що в полі, і в коморі, як стверджує українська приказка, а той, що продано з прибутком для господарства.

  
Нині дрібних і середніх фермерів передусім очікує чергове випробування: аби експортувати зерно, необхідно підготувати документацію й отримати відповідну ліцензію. Петро Литвин із розумінням ставиться до нововведень, оптимізму не втрачає, але хоч-не-хоч сумніви закрадаються: чи не виконує в такий спосіб держава замовлення великих агрохолдингів, зернотрейдерів, аби  ускладнити діяльність дрібних і середніх фермерських господарств? Нині в агросекторі все настільки непередбачуване, що неможливо спрогнозувати: чим закінчиться те чи інше ноу-хау. 

В «Ігровицькому» сівбу озимини завершили, роботи тривають на кукурудзяній плантації, під яку цього року відведено 150 гектарів. Попередня врожайність качанистої з гектара – в межах 13 тонн. Та найбільше Петра Литвина цікавить віддача тієї площі, де кукурудзу посіяли за технологією  ноу-тілл, тобто без втручання людини в біологічну сутність ґрунту. 

 
Фермер постійно експериментує і, як сам зауважує, з першого разу не завжди вдається домогтися бажаного результату та згодом експеримент дає очікувані плоди праці. 

Днями в господарство компанія «Овен Агро» доставила ще один культиватор, який працюватиме на полі за канадською технологією  верті-тілл. А щоб і надалі  ефективно здійснювати посіви зернових та олійних культур,  придбали шістнадцятирядну сівалку американського виробництва «Кінзе», яка дасть змогу сіяти швидко і якісно, зокрема, прямі посіви (ширина захвату 11,5 метра).  

– У нас, на Тернопільщині, щорічно зерно кукурудзи потрібно досушувати, – каже Петро Литвин. – У цьому переконався на власному досвіді. Придбали заводський італійський зерносушильний комплекс, працює на дизельному пальному. Для нас це дорого. Самостійно удосконалимо зерносушарню і вже наступного року вона працюватиме на різних відходах. Тоді будемо у виграші. 

Другий зерносушильний комплекс, за словами фермера, облаштували власними руками. Від пальника, котла – до шахти і очищення. Поєднали краще з кількох сушарень і зробили власну, ефективну. Наш співрозмовник за те, аби розвивалося виробництво вітчизняної техніки. Є вже достатньо якісні зразки. Бо купуючи її за кордоном, підтримуємо іноземного товаровиробника, економіку іншої країни. 

 
– Нам, аграріям, нині потрібно єднатися, ділитися досвідом, – каже Петро Литвин. – Задля того я особисто  створив власний ютуб-канал, який має назву (Петро Литвин). У ньому розповідаю про те, що вдалося домогтися самому в аграрному виробництві, в ефективності чого переконався на практиці. Не приховую від колег нічого, бо, як вчили батьки, зробиш добру справу для людини, повернеться до тебе сторицею. А ще єдності нашої вимагає війна, бо маємо забезпечувати міцний тил, продовольчу стабільність і безпеку України. 

Петро ГУДИМА 

На світлині: керівник фермерського господарства «Ігровицьке» Петро Литвин. 

Світлина Ярослава СТАРЕПРАВА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували