Якщо вам здається, що помідор – це просто помідор, варто побувати на городі Олени Петляр із Великої Березовиці. Тут вони бувають червоні, рожеві, жовті, помаранчеві, бурі, фіолетові, майже чорні, смугасті, плямисті, серцеподібні, сливоподібні й зовсім крихітні. А деякі виростають такими, що одного плода вистачить, аби нагодувати цілу родину! 

Цьогоріч у колекції Олени – вже понад дві тисячі сортів. І це не просто красиві цифри. Кожен має свій номер, свою історію, особливості та, звісно, смак. А почалося все ще в дитинстві – на Кіровоградщині, звідки родом Олена. 

Від маминих «Мікадо» – до двох тисяч сортів 

– Напевно, треба сказати, що моя любов до помідорів почалася з Кіровоградщини, – усміхається Олена. – У мами росли величезні «Мікадо». Мені вони здавалися справжніми помідорами, бо тут, на Тернопільщині, коли я приїхала, клімат був зовсім інший: дощі, похмурі дні. Тому й помідори були маленькі і непоказні. 

Заміж Олена вийшла у 1983 році й оселилася на Тернопільщині. Спочатку пробувала вирощувати улюблені овочі сама, але перші спроби були невтішними: помідори чорніли, хворіли, засихали. Минув час. А після 2014 року Олена разом із чоловіком Ігорем знову взялася за город – спершу просто для себе. 

– Почали вирощувати як звичайні городники. А потім це переросло у щось більше. Хотілося все спробувати, – розповідає вона. 

У той час стрімко відкривався світ інформації: інтернет, соціальні мережі, спілкування з городниками з різних країн. Олена побачила, скільки незвичайних сортів існує, і захотіла виростити їх сама. 

Нині на її ділянках – справжня помідорна колекція. Пані Олена торгує насінням на ринку. Саме тому для неї важливо не просто розповісти покупцеві про сорт, а показати, який він виростає насправді. 

– Кожен сорт має свій номер. Тому на ринку кожен помідорчик позначений. Людина приходить і запитує про якийсь сорт, а я можу показати, що є аналогічний або ще кращий. Але для цього я спочатку сама маю його посадити, виростити і спробувати, – пояснює городниця. 

Насіння до її колекції потрапляє з усього світу. Щось Олена замовляє, чимось діляться знайомі та постійні покупці, а деякі сорти люди привозять їй із закордонних поїздок. 

– Дуже багато людей хочуть допомогти. Одна жінка, наприклад, спочатку розповіла мені про цікавий сорт помідорів, що росте в Італії, а наступного року приїхала у відпустку і привезла насіння. Каже: «Ви хотіли, я його там купила». Я дуже вдячна таким людям. 

«Є такі помідори, що хочеться фотографувати без кінця» 

Олена не приховує: помідори для неї давно перестали бути просто роботою. Вона може годинами розглядати плоди, фотографувати їх, порівнювати кольори та форми. 

– Є такі сорти, як дівчата-фотомоделі, – сміється. – У мене тільки за цей рік на телефоні більш як тисяча фотографій. Один і той самий помідор можу сфотографувати на кущі, коли є сонце, під час заходу сонця… 

Серед цьогорічних відкриттів Олени – нові для неї сорти чері. Деякі з них настільки незвичайні на вигляд, що люди спочатку навіть не вірять, що це помідор. А потім куштують – і дивуються. 

Серед улюбленців самої Олени – різнокольорові та темні сорти. Вона переконана: що більше в помідорі різних пігментів, то цікавішим може бути його смак. 

Є в колекції й справжні велетні. Особливо Олена пишається цьогорічним плодом сорту Біг Берта, який виріс майже до півтора кілограма. 

– Внучка каже, що це моя корона, – усміхається жінка. 

Цьогорічний город вимагав особливої турботи 

Сезон видався непростим. Весняні перепади температур змусили Олену відкласти висаджування розсади. 

– Треба було бавитися з ними, як із маленькими дітьми: виносити, заносити, ховати, накривати. Висадження цього року було в мене найпізніше, боялася втратити сорти, якщо вони змерзнуть. 

Потім були зливи, після яких земля ставала твердою мов асфальт. Довелося обробляти ділянки, щоби повітря знову могло потрапляти до коріння. 
Олена не приховує: коли вирощуєш таку кількість помідорів, повністю обійтися без обробок складно. Поруч – картопляні поля, а фітофтора є спільною проблемою і для картоплі, і для томатів. На щастя, цього сезону погодні умови не надто сприяли розвитку хвороби. 

Водночас городниця переконана: помідор – напрочуд витривала рослина. 

– Якщо його постійно поливати, корінь росте більше горизонтально. А якщо рослина звикла сама добувати воду, коріння може йти глибше. Тоді вона сама шукає собі вологу. 

Олена вирощує переважно сорти, а не гібриди. Каже, це важливо для тих, хто хоче самостійно збирати насіння і наступного року отримувати такі ж плоди. 

Найважливіше – не втрачати любов до життя 

За цією величезною колекцією, щоденною роботою, насінням, фотографіями й тисячами плодів є ще одна історія – особиста. 
Багато років поруч із Оленою був її чоловік Ігор Чаплінський. Він допомагав підбирати насіння, вирощувати помідори, фотографував незвичайні плоди. А цього року став на захист України. 

Те насіння, яке вони разом планували посадити, залишилося. Але навесні Олена все одно вийшла на город. 

– Коли настала весна, я зрозуміла: немає чого впадати у відчай. Весняне сонце, напевно, повернуло мене до життя після того стресу, – каже вона. 
Тепер вона вирощує помідори сама. І, мабуть, кожен новий сорт, кожен незвичайний плід — це ще й маленьке нагадування про їхню спільну справу. 
Настала осінь і Олена знову демонструє свої помідори покупцям. Хтось прийде по насіння знайомого сорту, хтось шукатиме новинку, а хтось просто зупиниться біля прилавка, здивований кольором чи розміром плода. І неодмінно серед тисячі сортів знайде той самий – свій. Той, насіння якого захочеться посадити наступної весни. Щоб із маленької насінини знову виросло щось велике, красиве і живе. 

Зоряна ДЕРКАЧ 

Світлини Михайла УРБАНСЬКОГО 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували