В ексклюзивному інтерв’ю голова громади Олег Кохман розповів про «бюджет перемоги», ветеранську політику на випередження та про те, чому допомога іншим громадам – це не обов’язок, а покликання. 

Економіка на службі фронту 

Нині робота Великогаївської сільської ради нагадує злагоджений механізм, де кожен гвинтик обертається задля допомоги Збройним силам України. Для Олега Кохмана та його команди це не просто слова, а конкретні цифри у бюджетних документах. Згідно з рейтингом, оприлюдненим Тернопільською ОВА, громада посіла шосте місце в області за обсягом виділених коштів на потреби армії відносно бюджету. Раніше цей показник становив 7,1%, а на крайній сесії було прийнято безпрецедентне рішення – збільшити частку «воєнних» видатків до 10%. Це 16,5 мільйона гривень, які конвертуються у врятовані життя та знищену техніку ворога. 

«Ми не просто передаємо кошти в нікуди, працюємо за запитами. Жодній військовій частині ми ще не відмовили», – наголошує Олег Андрійович. Громада активно підтримує 44-ту артилерійську та 105-ту бригади, спрямовуючи їм субвенції, що сягають 1,5 мільйона гривень на рік. Коли ж військові частини мають труднощі з освоєнням прямих коштів, громада бере на себе закупівлю необхідного обладнання: від дронів типу «Мавік» – до специфічної техніки, як-от електричні мопеди «Мураха», що незамінні для тихого пересування на передовій. 

Особливістю Великогаївської моделі є адресна допомога кожному бійцю-земляку. Кожен житель громади, який стає до лав ЗСУ, отримує 20 тисяч гривень на амуніцію, і таку ж суму виплачують йому щорічно впродовж усього часу служби. Але фінансова підтримка – це лише верхівка айсберга. У громаді панує дух справжньої солідарності: працівники сільради та ії структурних  підрозділів віддають 10% своєї зарплати для  допомоги війську. Крім того, кожен благодійний захід у селах громади має конкретну мету – зібрати кошти для земляка-захисника. 

Проте Олег Кохман визнає: тримати такий темп стає дедалі важче. «На початку ми були як одне ціле, нині ж можливості людей вичерпуються. Капелани, які возили допомогу на Схід у грудні, зі смутком кажуть, що треба частіше нагадувати людям: війна не закінчилася, і умови, в яких перебувають наші хлопці, жахливі. Ми не маємо права на втому, поки вони там», – переконаний голова. 

Ветеранський супровід і турбота про майбутнє 

Поки держава лише напрацьовує стандарти ветеранської політики, у Великих Гаях вони вже діють. Громада пішла шляхом «випередження», впровадивши посаду радника з питань ветеранів задовго до офіційних ініціатив зверху. Радником став Сергій Лісовий – людина з бойовим досвідом Афганістану та служби в ЗСУ, яка розмовляє з військовими однією мовою. Він не просто займається паперами, а супроводжує бійців у військкоматах, допомагає оформити виплати, спілкується з родинами зниклих безвісти. 

«Ми розуміємо, що повернути людину з війни – це не просто дати їй роботу. Це психологічна реабілітація, юридична підтримка та відчуття, що тебе не забули», – каже Олег Кохман. У громаді відкрили ветеранський простір, де фахівці опікуються понад 456 військовослужбовцями та їхніми сім’ями. Тут діють програми, які виходять далеко за межі стандартів: наприклад, додаткові 8 тисяч гривень на протезування понад державну допомогу. 

Окремий, найболючіший пласт роботи – це підтримка родин загиблих. Олег Андрійович особисто виїжджає на сповіщення про загибель, розділяючи з людьми найстрашніші моменти життя. Для таких родин створено закриті групи комунікації, щоби підтримка була миттєвою. У Великих Гаях створено Алею Героїв, де встановлено 33 портрети тих, хто віддав життя за Україну, невдовзі поставлять ще три. Алеї, як пам’ять про Героїв, встановлено у кожному селі громади. 

Турбота про дітей загиблих і зниклих безвісти героїв – це справа честі. Громада виділила 600 тисяч гривень на їхнє оздоровлення, зокрема організувавши поїздки до Угорщини за сприяння почесного консула  Угорщини  в м. Тернопіль – Тетяни Чубак. Кожна така дитина, досягнувши 18-річчя, отримує 10 тисяч гривень на навчання в автошколі та 5 тисяч одноразової допомоги до дня народження. Малечі ж дарують велосипеди, які вони обирають самі – дрібниця, що повертає частинку дитинства в обпалені війною серця. 

Важливо, що розвиток громади не зупинився. Навпаки, тут стимулюють демографію: виплата при народженні дитини з 2026 року становитиме  20 тисяч гривень. Також впроваджено допомогу у 10 тисяч для дітей з інвалідністю 1 групи на реабілітацію. 

Не забувають у Великогаївській громаді і про всебічний розвиток молоді. Олег Андрійович відповідає критикам, які вважають видатки на спорт і культуру недоречними: «Самі військові кажуть: ми боремося там, аби наші діти тут мали право на нормальне життя. Ми відкрили чимало гуртків, і зрештою, наші волейболісти та футболісти, легкоатлети, танцюристи показують чудові результати на рівні області та  України». 

Солідарність громад у дії 

Великогаївська громада давно вийшла за межі власних інтересів, подавши руку допомоги тим, хто опинився під окупацією або на лінії вогню. Яскравим прикладом є співпраця з Мирненською громадою Херсонщини та Пісочинською громадою Харківщини. 

Історія з Мирненською громадою розпочалася майже випадково – з візиту переселенки, яка шукала підтримки для своєї окупованої території. Нині між громадами підписано меморандум. Олег Кохман із командою відвідали хаби Мирненської громади у Миколаєві та Дніпрі, побачивши на власні очі жахливі наслідки окупації: знищені села та заміновані поля. Великогаївська сільрада виділила 500 тисяч гривень на купівлю мікроавтобуса для мирненців, аби  вони могли доставляти допомогу своїм людям. 

Вражає й історія солідарності з Кочубеївською громадою на Херсонщині. Коли у новинах пройшла інформація про ракетний удар по будівлі їхньої сільради, де загинули люди, Великогаївська громада, не маючи жодних попередніх зв’язків, миттєво виділила 100 тисяч гривень допомоги. «Ми приїхали до них пізніше без попередження, а в кабінеті голови вже стоїть подяка нам, яку вони просто не встигли відправити», – згадує Олег Кохман. 

Співпраця з Пісочинською громадою на Харківщині також переросла у дружбу. Попри постійні обстріли, Пісочин вразив галичан своєю інфраструктурою та підземними школами. Тепер громади обмінюються культурним досвідом: театральний колектив із Харківщини вже здобув гран-прі на фестивалі у Тернополі, а творчий форум «Крила» планують провести саме у Великих Гаях. 

Не залишилася громада осторонь і великої трагедії у самому Тернополі. Після нищівного удару по багатоповерхівках, де загинули люди та діти, Великогаївська сільрада наступного ж дня провела сесію, виділивши мільйон гривень на допомогу сусідам. Це і є справжній дух місцевого самоврядування – бути першим там, де болить. 

«Нині війна триває не лише на полі бою, а й в інформаційному просторі. Хтось намагається маніпулювати, хтось – знецінювати нашу роботу, але ми віримо фактам і справам. Наша робота триває 24/7, і кожна молитва, кожна гривня, кожна поїздка на фронт – це наш внесок у перемогу», – підсумовує Олег Кохман. Його побажання на Новий рік просте і водночас найважливіше для кожного українця: мир, перемога та повернення кожного захисника живим до своєї щасливої родини. А Великогаївська громада й надалі залишатиметься тим надійним тилом, на який завжди можна розраховувати. 

Зоряна ДЕРКАЧ 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували