- Завжди, коли спілкуюся з ними, а з наших сіл воює багато хлопців, завжди бажаю, щоб їх берегла Матінка Божа і обов’язково прошу, аби й самі берегли себе. І тоді  все буде добре, бо Господь добрий і справедливий. Він неодмінно зробить так, аби всі вони з перемогою повернулися додому – до родин, у господарство…  Ми ж маємо відбудовувати його і розвивати спільно, – переконана Наталя Володимирівна. 

А наразі вони з односельцями тримають свою аграрну оборону в Лозовій та Курниках. А ще господарство орендує частину земель в селі Біла. Жнива почали з ярого ячменю. На полі працює два комбайни CLAAS, орендовані у сусудів з Хмельниччини. Механізатори трудяться на Тернопіллі з року в рік, ставляться до роботи відповідально, працюють на совість. 

Та й роботи для них ще є багато. І хоч крівник вважає своє господарство невеличким, крім 125 га ярого ячменю, тут мають і 192 га озимої пшениці, 165 га сої, соняшнику – 227 га і кукурудзи на зерно – 198, та на силос – 64 га. 

Саме тому, що ТОВ «Дружба» займається і тваринництвом, солому від ярого ячменю тюкують, бо вона  є хорошим кормом для худоби. 
- Станом на 3 серпня заготували вже 350 тюків ячмінної соломи. В одному тюку десь 280-320 кг, - розповідає Наталя Янкевич. 

Поки ми спілкувалися з нею телефоном, навперебій свої виробничі питання намагався вирішувати і головний зоотехнік  Зеновій Гоцко. Відповідно, тема розмови плавно перейшла на тваринництво. 

На фермі в Лозовій утримують 379 голів ВРХ, у тому числі 233 дійних корови. Продукцію здають на тернопільський молокозавод. Теж не дуже багато, але 4-4,5 тонни щодня. ТОВ «Дружба» має статус племінного господарства, займається розведенням таких пород, як голштинська та чорно-ряба. 

Наталя Володимирівна пригадала, що на фермі в Лозовій працював до війни  Ігор Миц, налаштовував доїльні апарати. 

- Не хочу образити інших, – каже Наталії Янкевич, – але саме Ігор вирізнявся патріотичною позицією. Він воював ще у 2014-15 роках. А 24 лютого минулоріч на роботі зранку почув страшну новину, відпрацював, пішов додому, зібрав речі і поїхав на військкомат. Нині воєю у 80-ій Львівській окремій десантно-штурмовій бригаді поблизу Бахмута.  

Під час недавнього спілкування Ігор Миц зізнався, що лише на фронті зрозумів значення сім’ї, рідного краю, пошкодував, що так мало уваги і любові приділяв найближчим – улюбленим донечкам, кохній дружині Олі, добрим і співчутливим односельцям. 

Наталія Янкевич теж винесла з цієї розмови багато цікавого і повчального, хоча про певні речі знала і раніше. Скажімо, повага до людей праці, з якими живеш і трудишся пліч-о-пліч – це аксіома. 

- Що в Ігоря Мица, що в головниого зоотехніка Зеновія Гоцка чи головного агронома Михайла Мица – у трудовій книжці один запис. Вони більше ніде, крім рідного села, щастя не шукали. Вся виробнича діяльність тут – у нашому господарстві. Пишаємося такими трудовими династіями. Вони – основа і майбутнє. 

Василь ТОМИН 
Світлини Івана ПШОНЯКА 


 

0

0

0

0

Ви вже відреагували