Українські криниці споконвіку символізують достаток, невичерпну людську доброту, щирість, привітність. Здавна в народі кажуть: «Яка криниця – такий і господар, який поріг – така й господиня». У цій приказці немов у дзеркалі відбилася не лише людська працьовитість, але й охайність, адже споконвіків люди намагалися оздобити своє обійстя мистецькими витворами, надати йому вигадливих форм, прикрасити багатою фантазією. І особливо це стосується криниць – цих найсвятіших місць. Як тут не згадати прекрасні народні звичаї. Так, майже в кожному селі на гомінких перехрестях доріг або просто в полі цебеніли і цебенять живі джерела, які прикрашені турботливими руками. Над колодязями зводили усіляких форм дашки. Вони мали і мають досі практичну доцільність, адже завдяки їм, вода завжди залишається чистою. 

Цікаво, що наші предки вміли відшукувати під землею потужне джерело, щоб  посушливого літа криниця не висихала. Існує кілька способів пошуку: беруть вербову гілочку із зеленими листочками. Прихиливши до землі, водять нею. Там, де листочки тягнуться додолу, обов’язково є вода, можна копати криницю; яйце кладуть на землю і накривають на ніч відром. Якщо вранці на шкаралупі з’явилася роса, означає, що під землею є вода.  

Добрим знаком вважали, коли на подвір’ї був колодязь або криниця. Святим обов’язком кожної людини вважали  посадити дерево і викопати криницю. І ніхто не смів називати себе власником криниці чи джерела, бо вода – священна, вона дана Богом усім, хто живе в цьому світі. 

Криниця – джерело пам’яті про наших предків. Вона – символ здоров’я, сили, багатства, родючості, святості, чистоти.  

Людство, мабуть, думає, що природа вічна і вода нікуди не подінеться. Але це зовсім не так. Нині вчені бʼють на сполох, що кількість води у водоймищах значно зменшилась, а водичку з криниці пити взагалі заборонено. У природи немає компромісів, є тільки два варіанти: бережно ставитися до неї і насолоджуватися її дарами або вона потроху знищить нас. Тому бережімо все, що дісталось нам у спадок. Криниці – чисте джерело пам’яті про наших предків. Цей оберіг єднає різні покоління, адже криниці викопували наші діди й батьки, а ми п’ємо з них і бережімо пам’ять родоводу. 

Надія ШПОДАРУНОК    
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували