Це вимагає стрімкого розвитку реабілітаційної медицини, яка донедавна була доволі новою галуззю в Україні. Лікарка фізичної та реабілітаційної медицини Ірина Гнатко, яка є завідувачкою реабілітаційного відділення КНП "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації", розповіла про розвиток цього важливого процесу у медзакладі. Її спеціальність, що діє в Україні лише останні п’ять-шість років, виникла шляхом перекваліфікації інших спеціальностей, і, як зазначає пані Ірина, «лише зараз ми бачимо, як перші фахівці починають проходити інтернатуру саме за цією новою, такою важливою програмою». 

Відділення, яке очолює Ірина Гнатко, є доволі молодим, йому лише два роки, і, за її словами, «воно було створене саме в найважчий період — під час війни». З початком повномасштабного вторгнення стало очевидно, що реабілітація є вкрай необхідною, оскільки величезна кількість військових та цивільних потребує висококваліфікованої реабілітаційної допомоги. «Ми відчули, що реабілітаційна сфера в країні почала стрімко розвиватися саме тоді, коли ми її найбільше потребуємо», — підкреслює лікарка. У Микулинецькій лікарні діє як амбулаторна, так і стаціонарна реабілітація, хоча відділення Ірини Гнатко зосереджене переважно на стаціонарному реабілітаційному лікуванні. Реабілітаційні послуги поділяються на різні галузі, зокрема: кардіореабілітація, нейрореабілітація, ортореабілітація тощо. Тут проводиться реабілітація як дорослих, так і дітей, включно з новонародженими та немовлятами. «Ми маємо підписані пакети з Національною службою здоров'я України (НСЗУ), що охоплюють три види реабілітації: стаціонарна реабілітація дорослих і дітей від трьох років, амбулаторна реабілітація дорослих і дітей від трьох років, та реабілітація діток, які народилися передчасно, а також немовлят до трьох років», — пояснює Ірина Гнатко, наголошуючи на широкому спектрі послуг. 

Комплексний реабілітаційний процес включає заняття з мультидисциплінарною командою фахівців: її очолює лікар фізичної реабілітаційної медицини, до неї входять також фізичний терапевт, ерготерапевт, терапевт мови та мовлення, клінічний психолог та психотерапевт, протезист-ортезист. «Варто зазначити, що спеціальності фізичного терапевта та ерготерапевта також є новими для України. Таких спеціалістів поки що мало, адже їхній повноцінний вишівський вишкіл лише нещодавно запровадили в країні», — зауважує пані Ірина. Вона додає, що фахівець повинен отримати повну вищу медичну освіту, пройти магістратуру, і лише тоді допускається до самостійної роботи; з неповною вищою освітою має право працювати лише асистентом. На сьогодні обов'язки терапевтів мови та мовлення часто виконують логопеди, оскільки відповідні спеціальності у вишах ще тільки починають формуватися.  

Стаціонарна реабілітація у повному обсязі передбачає інтенсивні заняття з пацієнтом не менше трьох годин на день і п'ятнадцяти годин на тиждень. «Для кожного пацієнта мультидисциплінарною командою розробляється індивідуальний реабілітаційний план, визначаються ціль та мета конкретного реабілітаційного циклу. Тобто, все залежить від того, чого саме пацієнт прагне досягнути», — пояснює лікарка. Вона наголошує, що сучасна реабілітація є пацієнтоцентричною: «в центрі уваги — виключно пацієнт, а вся команда працює над досягненням поставлених цілей».

 Реабілітаційний цикл має становити мінімум 14 днів, максимальних обмежень немає, що дозволяє адаптувати тривалість лікування до потреб кожного. «Пацієнт разом із командою встановлюють ціль і мету реабілітаційного циклу, відтак команда допомагає кожному пройти складний шлях відновлення з максимальною ефективністю» , — підсумовує Ірина Гнатко. 

Зоряна ДЕРКАЧ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували