На власній півторарічній ділянці, крім сеньйорів-помідорів, рівненькими рядочками дозрівають, наповнюючись силою, баклажани сортів Анатолія F1 ТА Казимір F1, із сором’язливо опущеним носиком солодкий перець, з надутими щічками малюки-кавуни, пишається червоними ягідками-коралями ремонтантна малина. Але царствує над всіма сеньйор-помідор, оволодівши вісімдесятьма сотими з гектарного поля. Городина доглянута, як ведеться  у доброго, вмілого господарника.  

Крім городини,  в полі, біля садиби Сидоруків, біліють кілька тепличних споруд, змайстрованих цьогоріч власними руками 44-річного Олексія. У них визрівають ранні та середні гібридні сорти помідорів Пінк Хіт F1, Діно F1, Асвон та інші. Вони ранньостиглі, великоплідні, стійкі до різних перепад температур і розраховані на потреби господиням від початку літа до осені. Є й, так звані, сливочки. Перші соковиті плоди сеньйорів-помідорів з’являються у продажу першої десятиденки червня, додаючи до їх асортименту плоди ранньої капусти. У липні є попит на низькорослі сорти помідорів чи сливочок для салатів, а у вересні – для соління, маринування або на сік.  

Осінньої пори зʼявляється солодкий перець. Проте, як зазначає Олексій Сидорук, терміни дозрівання овочевих культур через зміни клімату щорічно міняються. Цей рік позначився запізнілим достиганням для всіх видів городини. 

 
Польовий сезон він починає наприкінці зими, на ранньому початку весни з вирощування розсади помідорів, ранньої капусти, солодкого перцю.

 Залишки розсади охоче купують мешканці сіл. 

Трудиться хазяїн городнього поля від світанку до пізньої ночі без вихідних, кожного дня, незважаючи на погодні умови. На моє здивування, непосидючий, працьовитий Олексій із усім цим господарством  справляється. 

Лише запрошує додаткових працівників  в пору висадження кущів у ґрунт та при масовому осінньому збиранні плодів. 

Щоправда, завжди відчуває турботливе плече, підмогу сім’ї, без якої не обійтися і він за це вдячний. Мама Лариса Мефодіївна, колишня продавчиня, вправно веде торгівлю з покупцями. Адже вони не їдуть на базар, бо продукцію купують на місці, власники магазинів чи лотків самі приїжджають за продуктами. Раніше допомагав батько Ілля Іванович, але тепер хворіє.  Активно допомагає збирати ягоди малини його дружина Ольга. Є ще одна помічниця, їхня радість, щаслива зіронька – трирічна донечка Даринка. Незважаючи на малечий вік, вона знає, як треба збирати стиглі плоди і дуже тішиться, коли тато веде її на ділянку городини. 

«У селі тільки лінивий не знаходить роботи, – говорить овочівник, – аби було здоров’я та бажання». 

Охоче розповідає про особистий, довгий вторований шлях захоплення овочівництвом.  

Здобувши середню освіту у Лановецькій  середній школі №2, юнак вирішив стати будівельником, успішно освоївши фах у Вишнівецькому ПТУ. До і після проходження строкової армійської служби, трудився на будовах Тернополя доти, поки одного року черговий раз відвідав бабусю Марію, що мешкала в селі Лопушне (вона, як кожна українська сільська жінка, все життя працювала на землі). Бабуся саме висаджувала на городі розсаду помідорів і на прощання дала внукові 100 залишкових кущів. Відмовлятися було незручно й соромно. Неохоче висадив на батьківському городі, доглядав рослини до осені.  

На диво собі й рідним, плоди помідорів вродили великі та багато. Радий неочікуваному успіху, хлопець, зібравши зі стиглих помідорів насіння і вже маючи свою розсаду, посадив 500 кущів наступного року. Спочатку практикувався на вирощуванні середньої стиглості сортів помідорів Волове серце та Мікадо.  Врожаїли вони добре, примножуючи  бажання Олексія розширювати овочеве поле. 

Тепер сеньйор-помідор дає плоди із 18 тисяч кущів. За десять років клопіткої, часто виснажливої праці, початкове хобі у працелюба змінилося  на покликання душі і тіла. Воно не дає спокою ні вдень, ні вночі.  

У вільні години, довгі зимові вечори Олексій знайомиться на інтернет-сайтах із новинами, порадами, інформаціями, вдосконалюючи свої навики, вміння овочевої галузі, ділиться враженнями і тримає зв’язки з досвідченими практиками-овочівниками.  

Крім вирощування городніх культур, Олексій Сидорук займається громадськими справами, він – депутат Борсуківської сільської ради. Обов’язок обранця зобов’язує його брати активну участь у житті рідного села Нападівка.  

Зеленіють тридцять струнких туй біля пам’ятника загиблим односельцям під час Другої світової війни, рясно цвітуть кущі чорнобривців, виплекані та посаджені депутатом зі своїми товаришами-побратимами, на чолі зі старостою села Богданом Фольварочним, небайдужими односельцями Петром Саганом, Петром Кондратюком, Вадимом Кухарчуком та іншими.  

Як кожний патріотичний українець,  О. Сидорук має постійний зв’язок із волонтерами навколишніх сіл і завжди відгукується щодо потреб українських захисників. 

Відома волонтерка Ольга Ткачук у мережі «Фейсбук» пише: «Хочу винести щиру подяку Олексію Сидоруку, який ніколи не забуває, кому ми завдячуємо можливістю вирощувати хороші врожаї і ділитися ними з нашими захисниками». 

Зранку до пізньої ночі не стихає пожвавлення покупців овочів у селі Нападівка. Приваблює їх широкий різновид екологічно чистої овочевої продукції, приязне, привітне ставлення господарів і зручне для споживачів обслуговування, враховуючи час і можливості.  

Завітайте у Нападівку, посмакуєте городиною працьовитого овочівника Олексія Сидорука.  

Григорій ВОЛЯНЮК 
с. Борсуки на Лановеччині    
 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували