Але тако шось дивлюсі на город, а в мене в кінци города грубезна верба дуплава. Таке вже велике дупло, шо хлоп би сі вліз і видко би не було... Чикай, чикай тут мої мозги перевернуло. І зразу ідея, бігом біжу до кума. 

– Здоров, куме! У мене в кінци города росте груба верба..– І шо, най собі росте! 

– У вербі є дупло! Залазите в него, берете з собов гелевий шарик. Вдихайте гелій, шоби голос змінивсі. Я приводжу клієнтів, вони питаютсі, шос вас, а ви з верби відповідайте. Ну віща верба! Люди кидают гроші в дупло, перед тим як питати шос, і прибуток сімдисять моїх, а тридціть ваших. 

Короче, домовилисі. Я купив три шарики надутих гелієм. Увечір кум заліз у вербу... Я вирішив на Гані перевірити... Повечеріли, я кажу:  

– Ганю! Ти знаїш, що наша верба в городі чарівна? 

– Йой не мели дурниць, сам ти чарівний! 

– А давай поспорим, якшо це правда, то я до Великодні не п’ю! 

Дочикалисі півночи. Приходимо. Матко Божа, а верба так хропит, аж гудит... 

– Чекай, Ганю! Треба вербу настроїти. 

 
Підбігаю, хапаю колик, як уперіщу по вербі… Перестала хропіти і лиш раз пукнула. 

– Ну, Ганько, питайсі верби, шо хочеш! Але спершу кинь сотку в дупло, бо верба задурно ніц не каже. На, я тобі позичу! Бери кідай. Гані кинула сотку. 
– Добре! Вербо, вербо, чого в мене такий хлоп дурний? 

І тут верба, правильніше, то шо сиділо в вербі, вдихнуло гелій і тоненько пропищєло: 
– Бо ти його тачілкою лупиш! 
Боже, Гані затрісласі, притулиласі до мене, зблідла, стала такого кольору, як місіць на небі. А верба далі каже: 

– Шануй його! Наливай йому! Не кричи на него! 

Гані зачєла гикати зо страху.. А верба продовжує: 

– Віднеси його кумови три літри горівки, будеш мати за простибіг, і чоловік твій порозумнішає... 

– Йой, Місю, йдем бо мені страшно, може, я сплю... 

Вдома Ганє  ше гикала. Потім налила мені порцію, як верба казала. Я ніби війшов до віходка, але побіг до верби, би сотку забрати, бо це пробна, але кум уже розмінєв сотку і чесно відобрав свої тридціть процентів. 

На рано Гані занесла кумови три літри горівки, і сказала про чудо бабі Касі. Новина пошириласі зо швиткістю світла. І на вечір в мене був список клієнтів. Перший був голова сільради. Питавсі у верби чи балатуватисі йому ше раз. Верба сказала, всьо шо думала про голову. Згадала йому за хабарі, межі землі, городи… Голова мусів кинути в дупло пів тисічі, би верба сі заткала.. 

Другим був ксьонз, питавсі, які розцінки класти в церкві, на шлюб, і похорони, і за освячення машин, хатів... Верба згадала ксьндзови і колачі, і нове кадило і торішну сповідь...Участковий питавсі, хто вкрав сітку коло трансформатора. Верба справила його до голови сільради і депутата. Потім баба Касі запитала вербу, коли кум віддасть косу. Верба післала бабу Касю три рази... А потім... у верби скінчивсі Гелій.. Верба зачєла гикати, микати... Я зачєв казати, шо верба сі змучила. Але люди розійшлисі не на жарт. Верба почєла вити... Людий зібралосі багато, і сі не бояли. Я сказав, що мушу залізти в дупло настроїти вербу. Люди згодилисі. 

Я перехристивсі для вигляду, і заліз. Кум сидів із великими очима, в яких я видів два великих знаки питання, у моїх очах були два знаки оклику... І тут шей на зло, я поняв, шо ми застрєгли в дуплі. Через деякий чєс, хтось із бахурів набравсі сміливості, і посвітив телефоном у дупло... А там ми, як два голубки. Люди кидали в вербу камініми, били патиками, хтос віллєв в дупло відро гноївки. А коли про це взнала Гані, то облила солярков і підпалила вербу... Ми з кумом простили один одному гріхи, бо ксьонз після того, шо йому верба наговорила, певне відмовитсі навіть нас ховати. Але хтось змилувавсі над нами і вікликав ратувальників. Вербу загасили, нас вірізали... Гроші, які люди накидали розмокли, прийшлосі людєм віддавати. Я віддавав сімдисєть процентів, а кум – тридціть. А моїй Гани в голові перемакітрилосі, каже, шо верба  сказала, шоби чоловік не слабував, треба бити його по хрепти три рази на день тачілкою. І сумлінно це виконує, хоче, шоби я був здоровий був! 

Вуйко МІСЬ  

(Роман Дронюк, м. Івано-Франківськ) 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували