Як розповідає AgroWeek,  дрони часто виходили з ладу, однак це не зупинило підприємця. А на початку повномасштабного вторгнення росії Андрій добровільно пішов до лав Збройних сил України. Повернувся додому в червні 2023 року і вирішив відновити свою справу та взяти участь у державній програмі підтримки ветеранів «Власна справа». У квітні 2024 року Андрій подав заявку на грант, який допоміг модернізувати технічне оснащення компанії, розширити спектр послуг та створити два нових робочих місця.  

Окрім бізнесової діяльності, Андрій пройшов безкоштовне навчання з психологічної стійкості для учасників бойових дій, організоване службою зайнятості. Наразі його підприємство не лише впроваджує сучасні аграрні технології, а й надає реальну підтримку українським фермерам. Детальніше про «Дрон-Агро» розповіла журналістка TV-4 Анастасія Солтисяк. Вона зізналася: їй завжди було цікаво, що роблять ветерани, коли повертаються з фронту? Як вони адаптовуються до мирного життя? І от у проєкті «Разом сильніші» вона вирішила розповісти і показити таких людей, адже вони дуже надихають. Одним із героїв її розповіді став Андрій Саламаха з Борщева.  

- 2021 року я почав займатися внесенням засобів захисту рослин агродронами. Ми якось сиділи з друзями, розговорилися, а один товариш якраз бував в Іспанії і бачив як там дрони обробляють поля. І ми пішли на таку авантюру – скинулися по кілька тисяч і вирішили в Китаї замовити два дрони. Знайшли китайця, замовили через «Алі-Бабу» два дрони, запчастини до них, п’яте-десяте, і тоді дізнаємося, що це товар подвійного призначення і його не можна ввозити в Україну… І це, по суті, більше 20 тисяч застрягло в Китаї. Тоді ми знаходимо постачальників, які погодилися доправити нам замовлену продукцію… За дронами справді майбутнє і я вважаю, що 2021 рік для України став поштовхом. 

- Але як тільки почалася повномасштабна війна, Андрій Саламаха відправив сім’ю за кордон, а сам вирішив стати на захист країни… 

- 24 лютого ми з братом прийшли на військкомат, пройшли медкомісію і 26 лютого вже були мобілізовані. Тоді у Борщеві була створена рота охорони, ми проходили там відповідний вишкіл, навчання і вже згодом приєдналися до 35-го Тернопільського батальйону, який на той момент дислокувався на прикордонні Сумщини. Ми там служили допоки  батальйон не кинули на Бахмутський напрямок. Саме тут продовжували боронити країну. Демобілізувався я 28 червня 2023 року по догляду за дитиною. Тільки-но приїхав додому, вже 1 липня був у полі. А перед тим встиг обдзвонити клієнтів, спитатися, кому яка потрібна допомога. Так перших буквально 1,5 – 2 місяці я був у полях. Приїжджав додому, трохи відпочивав – і знову до роботи. І таким чином у мене відбулася своєрідна трудотерапія.  

- Пане Андрію, а чому обрали саме дрони? 

- Просто мене зацікавило сільське господарство і я шукав, де тут можна вклинитися, де є незаповнена ніша, в якій можна заробити гроші, бо треба було годувати сім’ю. Так співпало, що з 2021 року я почав цікавитися агродронами, внесенням засобів захисту рослин. А зараз ми розвиваємо технічний парк, у якому вже є 4 дрони. Найстаріший - ТТІ-25, ємністю 25 літрів. Але він має ряд недоліків. Тому ми прийшли  до висновку, що потрібно щось змінювати, розвиватися. І наш вибір впав на фірму XAG. Чим класне внесення ЗЗР агродронами? Тим, що ви, по-перше, економите до 95 відсотків води, десь 20-25 відсотків нітратів. Це пов’язано з тим, що коли обприскувач їде полем, то 20-25 відсотків він виливає на землю, а дрон розподіляє потрібні засоби лише на листя сільськогосподарської культури. Далі – обприскувач у полі має 5-7 відсотків втрат на технічну колію. У дрона цього нема. Плюс є важкодоступні моменти, куди обприскувач може не пройти. Скажімо, впав дощ і робота зупинилася. А дрон спокійно обробляє сільгоспкультури відразу після дощу. 

- Я правильно розумію – зараз із дронами працюєте ви і дружина? 

- Так, справа в тому, що зараз через брак кадрів ми були змушені з дружиною виїжджати в поле і працювати разом. Тобто, створили такий сімейний підряд. Ми шукаємо працівників, але в зв’язку з війною, мобілізацією їх не так легко знайти. Тому обходимося своїми силами. 

- Хто за що відповідає? 

- Дружина – оператор, вона може керувати двома дронами одночасно, а я за посадою менш кваліфікований. Я відповідаю за ремонт, налагодження, заправку хімією та зарядження акумуляторів.  

- Ви працюєте в основному вночі? 

- Можемо і вдень, але коли температура навколишнього середовища не вища 25 градусів. Якщо вища – внесення ЗЗР є недоцільним. Краплі випаровуються, не дійшовши до листя культури.  

- Бак агродрона на вигляд невеличкий. На скільки його вистачає? 

- Ємність баку - 16 літрів. Ми вносимо на гектар від 5 до 7,5 літра. Тому за один виліт можемо обробити від 2 до 3 га посівів.  

- В чому тоді фішка? Мені, аби покропити ділянку помідорів, часом не вистачає і 10 літрів, а вам достатньо 5-7 літрів на гектар? 

- Справа в тому, що за великим рахунком обсяг діючої речовини і обприскувач, і дрон використовують однаковий. Питання лише в тому, що не до всіх робіт можна застосовувати дрон. Наприклад, внесення грунтових чи страхових гербіцидів, які потребують великої кількості виливу робочої речовини, ви не можете використовувати агродрон. А всі інші – фунгіцидні, інсектицидні засоби тощо – спокійно вносимо і відповідаємо за якість. 

- А які є нюанси? Ви розповідали, що неодноразово губили дрони… 

- Зараз маємо таку ситуацію, що коли включається тривога, дрон просто сідає. Тому за цим потрібно слідкувати і як тільки виникає загроза тривоги, дрон потрібно повертати на місце зльоту. Ну, і не забуваймо, що це робота з хімією… Так, руки-ноги можуть потерпіти, хоча ми працюємо в респіраторах і рукавичках. А ще був страшний випадок, коли один агроном стояв біля дрона, не відійшов за командою і йому відрізало пальці…  

- А як дрон знає скільки і де розпилювати засобів захисту? 

- Ви задаєте все у параметри: висоту, швидкість руху, розмір крапель, обсяг виливу робочої речовини… Все далі він робить сам. Тут немає жодної ручної роботи. Дрон може працювати при швидкості вітру не більше 6 м/сек. Інакше відбувається великий знос крапель діючої речовини. Тоді погіршується якість внесення добрив чи ЗЗР. Дрони - техніка дуже розумна і найскладніше її налаштувати. Особливо перший раз. Потім дрон працює спокійно. 

- Зараз - воєнний період. На керування дроном потрібен спеціальний дозвіл? 

- Так, дозвіл потрібен. З нами спілкувалися, нам дали такий дозвіл. Аби отримувати його згодом, ми просто телефонуємо, повідомляємо про час і місце роботи дрона в полі. Також потрібен дозвіл від місцевої влади. За день-два ви повідомляєте де і чим будете кропити поля. Бо в людей є бджоли і якщо ми кропимо інсектицидами, то без попередження пасічників є велика доля імовірності, що ті бджоли помруть на полі. Тому, по-перше, внесення ми починаємо після 20.00 год. і воно триває до 8 год. ранку. Тобто, працюємо вночі. До того ж місцева влада повідомляє пасічників про нашу роботу. Хоча, буває по-різному. Якось ми кропили на Мельнице-Подільській зоні, приїжджає чоловік «Нивою», з претензіями. Коли пояснили і показали дозволи, він передзвонив до фермера, збудив його вночі, запитав, чи то правда, що кроплять на його полі, а отримавши підтвердження, ще трохи поматюкався, сів і поїхав… 

- Небайдужість – це теж добре… 

- Звичайно… 

- Ми бажаємо вам успіхів і хочемо, аби ви сказали щось мотиваційне для тих захисників, які повернулися і зараз у відчаї не знають якими думками і діями себе підбадьорити… 

- Колись у дитинстві я дивився американські фільми і не розумів, як молода людина, яка повернулася з війни, вважається ветераном. А ми зараз в Україні стикнулися з такою ж ситуацією. Молоді люди 20-25 років уже є ветеранами війни. У Штатах існують цілі програми підтримки ветеранів. У нас це лише зароджується, підтримки і допомоги замало. Тому хочеться, аби в першу чергу близькі не відверталися від того молодого ветерана, який повернувся з війни. Він виглядає фізично здоровим, а насправді може бути психологічно травмованою людиною. Тому найперше мають допомагати рідні, не бути до нього байдужим і навіть залучати до трудотерапії. І щоб держава побільше почала дбати про ветеранів - у плані соціального захисту, фінансової підтримки. І якщо держава буде діяти, працювати, людей з психологічними та постпсихологічними травмами буде повертатися з війни в рази менше. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували