Він відомий не лише вмілою організацією робіт в очолюваному колективі, а й власною поезією і піснями, наповненими вічними темами любові до рідної землі, до близьких йому людей, до України. 

Дорогою в поле Петро Васильович зауважив: «Тільки-но гляну на земельну площу, посіви і бачу, чого тут не вистачає. Цієї весни критичної ситуації не було. Тому що з осені випало достатньо дощу, зима була сніжною, у результаті ця осіння і зимова волога накопичувалася і наповнювала ґрунт, особливо нижні шари, які слугують базою для ґрунтоутворення. А ще з власного досвіду знаю, якщо у травні більше сонячних днів, висока сонячна інсталяція, рослини активно використовують сонячну енергію, плюс достатня вологість, а поживу ми внесли, тому, вважаю, закладено добру основу під майбутній урожай». 

Щедрі посіви озимої пшениці, яка вже починає колоситися, ріпаку, кукурудзи, сої, цукрових буряків та інших культур своїм виглядом ніби підтверджують слова Петра Васильовича. Картина варта пензля художника. Петро Іліщук стверджує: «У мене генетично закладено дбайливий підхід до землі. А це означає, що повинна бути культура виробництва, яка містить усі елементи технологій, науки, людських досягнень. Вражає і тривожить нині те, що до землі підхід бізнесовий. Тому, маючи такі родючі землі в Україні, ми можемо з часом, на жаль, опинитися біля «розбитого корита». Чому? 

Передусім через відсутність сівозміни. Я проїхав одного разу багатьма полями. Одні монокультури. Олійні, технічні: кукурудза, соняшник, соя, ріпак. Це призведе до виснаження ґрунтів і на якомусь етапі «впаде» урожайність. Там, де монокультури, рівень гумусу понизився на третину. І це явище закономірне, бо не можна йти всупереч чинникам природи». 

У «Мшанецькому» структуру посівів не змінювали, регулювання відбулося на 10–15 відсотках площі. Наприклад, цьогоріч як і попередніми роками, цукрові буряки займають 170 гектарів. Не відмовилися від цієї культури, бо враховували розташування цукрозаводу, внесення органіки і те, що за сприятливих умов реалізовані цукристі дають 30–35 відсотків від усіх коштів, що надходять в господарство.  

– Сходи буряків напрочуд гарні. Це моя візитівка, моє дітище, – продовжує Петро Васильович. – І я не можу від цієї культури відмовитися. Найближчим часом на буряковій плантації проведемо три обробки рослин засобами захисту від шкідників, хвороб і бур’янів». 

Крім цукристих, у господарстві традиційно вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, ріпак, соняшник, сою, горох, багаторічні трави, люцерну. 
За словами керівника господарства, сівозміна – один із елементів добірного врожаю. А ще органіка, яку на кожне поле вносять раз на п’ять років, даючи життя мікроорганізмам, добру поживу для ґрунту. Додати до цього вміння Петра Іліщука «читати» поле, бачити його потреби та вирішувати їх – і результат перевершить усі сподівання. Дай, Боже, щоб і нинішній рік віддячив хліборобам «Мшанецького» щедрим урожаєм. 

Петро ГУДИМА 
Світлина Ярослава СТАРЕПРАВА 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували